Сьогодні, 11 липня 2011 року, помер Руслан Зайченко.
Голова Виконкому Української Національної Асамблеї. Один з активістів акції «Україна без Кучми», в’язень совісті – політв’язень у справі «9 березня».

* * *
2004 рік. Кінець липня. Найважчий, самий кризовий період студентського протесту проти об’єднання сумських ВУЗів, вірніше вже тоді навіть протесту проти Щербаня та режиму Кучми. Приїзд Руслана Зайченко, Ігоря Мазура (Тополя) та їх друзів вдихнув нове життя в Сумський опір.
Я ніколи, ніколи не забуду той момент, коли член Комуністичної партії України Діана Ігорівна Рохманова визволяла його, одного з лідерів УНА-УНСО в Україні, з Сумського СІЗО. Я ніколи не забуду її слова на сходинках Ковпаковського райвідділу міліції: «Отпустите наших ребят! Какое вы имели право их арестовывать!?». Я ніколи не забуду це унікальне єднання проти грубої сили влади.
* * *
Востаннє я бачив Руслана в квітні цього року в Києві і розмовляв з ним. Останній рік Руслан важко хворів. Лікарі так і не змогли поставити діагноз. Напевно все ж таки лейкимія. Сьогодні «швидка» приїхала як ніколи швидко. Але не встигла. Він помер.
* * *
На могилі Руслана стоятимуть вінки «Від сумських студентів» і «Від міського голови міста Суми». Вічна, світла пам’ять. Руслан був справжнім патріотом України і залишиться таким назавжди – в нашій пам’яті. Ми пам’ятатимемо про нього. Я, моя дружина Ірина, мій син Максим і всі учасники Сумського опору 2004 року.
Велика шана тобі, Руслан, за все. І вічна пам’ять!

Геннадій Мінаєв.

Руслан Зайченко, прес-портрет
Руслан Зайченко, фото-прес-портрет
Руслан Зайченко: «Приїхали просто тому, що болить!», Панорама №33, 2004 рік